Історичний шлях Фонтанів Одеси

Дефіцит чистої питної води завжди був головною проблемою для одеситів ще з моменту заснування міста. Справа в тому, що в межах Одеси відсутні прісні річки та озера з якісною водою. У більшості з них міститься дуже велика кількість мінералів, що робить воду несмачною та непридатною для повсякденного вживання або приготування їжі. Рятували ситуацію лише кілька рідкісних джерел – фонтанів. Саме слово походить від латинського «fons», що означає джерело або струмінь, що б'є вгору. У 19 столітті цю воду доставляли до Одеси гужовими візками у бочках та продавали місцевим жителям. Згодом у цих джерел сформувалися невеликі дачні хутори – селища, а самі джерела стали називати Малим, Середнім та Великим Фонтаном, залежно від їхнього обсягу. Багато продавців намагалися отримати максимум вигоди, завищуючи розцінки на дефіцитний продукт, а особливо недобросовісні намагалися взагалі продати під виглядом води з фонтанів, місцеву — жорстку. Однак особливість води з цих джерел у її неповторному смаку та кришталевій чистоті, тому обдурити городян було не так просто.
Ви знали, що походження негативного виразу: «не фонтан», світ вдячний саме одеситам? Так от, при купівлі води на базарі жителі міста на смак могли визначити її походження, і сказати «фонтан» чи «не фонтан» те, що намагаються продати.

Основним постачальником води у місто завжди був саме Великий Фонтан, і не лише через достатні (для того часу) обсяги постачання, а й завдяки якості видобутої з нього води. Заповзятливі городяни Пішон і Віттенберг спробували побудувати водогін від селища до міста, але для здійснення цієї витівки у них виявилося недостатньо коштів та специфічних знань. Перший водопровід запрацював в Одесі 1853 року. Творцем його був заможний поміщик Тимофій Ковалевський. Від усієї відомої дачі Ковалевського водогін йшов у центр міста до перетину вулиць Великої Арнаутської та Старопортофранківської, а далі зі спеціальної цистерни, її вже бочками розвозили міськими вулицями. Здавалося б, проблему вирішено раз і назавжди. Городяни раділи, а місцева газета «Одеський вісник» навіть із захопленням писала: «... фонтанна вода за особливою своєю якістю, чистотою та свіжістю відмінна для вживання в питво, приготування їжі та всякого роду напоїв, для печіння хліба, макаронів та ін., маючи властивість давати хороше зростання тісту; для лазні: вона добре тримає мило, чисто змиває та пом'якшує волосся». Проте все зіпсувала банальна жадібність. У спробі збільшити постачання та прибутки, робітники Ковалевського приєднали до водопроводу ще один ключ, який, на біду, виявився солоним. Репутація підприємця виявилася безнадійно зіпсованою. На додачу до цього сильний зсув пошкодив будинок водонапірної вежі, і жителям міста довелося зовсім, по-старому, збирати дощову воду. У результаті під тиском кредиторів, не в силах винести банкрутства і ганьби, Тимофій Ковалевський наклав на себе руки, кинувшись вниз головою з тієї самої вежі, яка мала його казково збагатити. Водопровід перейшов у власність міста та пропрацював до 1873 року.

Сучасна Одеса харчується з Дністра через сім паралельних різнокаліберних водопроводів. Сумарна їхня довжина, з урахуванням міських комунікацій становить 1660 км, що відповідає відстані від Одеси до Хайфи. Наразі потреба міста у воді становить близько 500 кубометрів на добу, що проблематично через кілька факторів:

• частоти аварійності - за міською статистикою, щодня відбувається близько 10 аварій на водопровідних комунікаціях;
• відсутності централізованої подачі води на периферії, у віддалених дачних селищах та хуторах;
• зниження екологічності навколишнього середовища — крім забруднення Дністра промисловими відходами, що містять свинець, ртуть та миш'як, відбувається злив каналізаційних мас до місцевих водойм. На 27 тисяч Одеських будинків та квартир, які не мають каналізації, асенізаційні машини утилізують лише 460 кубометрів відходів на місяць.

Все це знову призводить до необхідності постачати жителям міста якісну та очищену воду для пиття та приготування їжі з джерел, що зарекомендували себе — фонтанів.

Турботи щодо забезпечення одеситів чистою питною водою взяла на себе організація «Великий фонтан», і, на думку городян, чудово справляється із цим завданням. На сьогоднішній день завдяки працям команди Великого Фонтану жителі навіть найвіддаленіших куточків міста мають можливість отримувати воду трьох видів: Питна Очищена, Артезіанська. Система водопідготовки та технологічний процес фільтрації налагоджений протягом усього періоду роботи компанії та дозволив домогтися додаткового покращення смакових якостей води. Стабільність складу та відповідності продукту нормам, регламентованим міністерством охорони здоров'я України, забезпечується контролем за розливом кожної партії.